Психологічне спостереження і психологічний експеримент (відношення вчителя і дітей до пропонованого матеріалу, реакція на рекомендації). Абстрагування – додаючи до частини цікавлячих його ознак нову, не витікаючу з них інформацію, дослідник знаходить (загальний) спільний метод вирішення багатьох однотипних задач, прогнозує експеримент. Формалізація – засіб для виявлення та уточнення змісту наукового поняття чи знань. Узагальнення – мисленнєвий перехід від окремих об’єктів на більш високий щабель абстракції шляхом виявлення спільних ознак, які можна застосувати до кожного об’єкту, що розглядаємо. Методи дослідження діляться на теоретичні та емпіричні. В процесі дослідницької роботи вони, як правило, використовуються в єдності, тісно переплітаються. Підвищення науковості як у змісті навчального предмету, так і в психологічному, лінгвістичному обґрунтуванні методики.

Вив­чення рідної мови має освітнє, виховне і розвивальне значення. Логопсихологія ~ це галузь психології, що вивчає психі­ку людей, які мають первинний мовленнєвий дефект і прин­ципи психокорекційної роботи з ними з урахуванням суміжних наук. При порушеннях мовлення відмічають різноманітні особливості психічних процесів, станів і властивостей осо­бистості, які необхідно враховувати у корекційній навчально-виховній роботі. Логопсихологія інтегрує сучасні досягнення логопедії і психології порушеного мовленнєвого розвитку. Рівень усвідомленого ставлення до мовленнєвої діяль­ності характеризується тим, що мовлення, його формальна сторона стає предметом усвідомлених довільних дій.

  • Про різні рівні вивчення української мови в початкових класах.
  • Перевага наочних образів над словесними зв’язками.
  • Увага – на поєднання зорово-слухових аналітико-синтетичних вправ.
  • Надзвичайно важливо, щоб ці дні вчитель наповнив таким змістом, який би пробудив у дітей бажання йти до школи, бажання вчитися, знаходити відповіді на всі питання, які б цікавили дітей.
  • Вив­чення рідної мови має освітнє, виховне і розвивальне значення.

Однак різноманітні вправи аналітико-синтетичного характеру з буквами розрізної азбуки – це не що інше як одна із форм «письма», що і знімає відставання в процесі формування навичок письма. Завдання методики української мови якнауки розподіля­ються нафундаментальні та прикладні. Методика української мови – педагогічна наука, яка вивчає закономірності навчання школярів української мови, тобто зміст на­вчання, методи роботи вчителя, учнів, процеси засвоєння матеріалу, труднощі, ефективність рекомендованих методів і прийомів. Вони допомагають визначити ступінь доступності і доцільності змісту, методів і прийомів спеці­ального навчання. Ці закономірності, як і окремі методичні рекомендації, не чиїсь і не будь-кого суб’єктивні висновки, а вони є тією основою суб’єктивного характеру, котра і робить методику наукою. Предметом методики є дослідження процесу оволодіння українською мовою в умовах навчання дітей в школі.

Методика викладання української мови як педагогічної науки

Але річ у тому, що справа вигравала не лише в часі, а процес учіння став менш тяжким. Сприймання дітьми предмету в цілому, тобто – цілісність сприймання. Нестійкість уваги першокласників, коливання її під час уроку, невміння її розподілити. Промовляння, перечитування слів – важливий засіб правильного навчання читанню і письму. По-друге, повторення допомагає зв’язувати слова в речення. Отже, мова – це засіб спілкування, а мовлення – сам про­цес спілкування. «Мовлення – це спілкування людей між собою, мовна діяльність»1.

Навчання повинно бути особистісно зорієнтоване (на діагностичній основі) і орієнтоване на дитячу особистість, її розвиток – особисто-розвивальна спрямованість її. Мовлення — це практичне користування мовою в конк­ретних ситуаціях і з наперед визначеною метою; це діяль­ність за допомогою мови, особлива психічна діяльність. Мовлення – це психофізіологічний процес, це реалізація мови, яка тільки через мовлення виконує своє комунікативне призначення. Психолінгвістика,наука, що розвивається на стику пси­хології і мовознавства, визначає мовлення як діяльність, яка включена в загальну систему людської діяльності. Спеціальна методика навчання, описам Опис є основою зв’язної розповіді. У розвитку української букваристики важливу роль відіграв буквар Б.Д. Звернімось до історії питання про методи навчання грамоти.

Надзвичайно важливо, щоб ці дні вчитель наповнив таким змістом, який би пробудив у дітей бажання йти до школи, бажання вчитися, знаходити відповіді на всі питання, які б цікавили дітей. Про це, наприклад, йдеться у вірші “Першовересень”. Система навчання грамоти за цим методом на сучасному етапі спрямована на вивчення з дітьми всіх звуків української мови і способів їх буквеного позначення. Методи, прийоми та засоби навчання, які застосовуються в різних співвідношеннях при викладанні української мови. Використання традиційних і нових методів навчання. Спеціальна методика початкового навчання української мови навчає навичкам та умінням усного мовлення і створює передумови розвитку писемного мовлення. Психологічні особливості навчання дітей з шести років, особливості методики навчання грамоти шестирічних першокласників.

К.Д.Ушинський, говорячи про час початку учіння, правильно стверджував, що «чим легшою буде методика учіння дитини, тим раніше може бути розпочате початок навчання». Практика показала такий метод, інтерпретація якого з часів Ушинського дозволила знищити як віковий ценз початку навчання, так і зробити процес навчання грамоти більш змістовним, доступним, цікавим, менш тривалим в часі. Л.Рубінштейн – це діяльність спіл­кування (висловлювання, діяння, повідомлення) за допомо­гою мови, мовлення – це мова в дії. Мовлення – це форма іс­нування свідомості (думок, почуттів, переживань) для іншого, яка слугує засобом спілкування з ним, і форма узагальненого відображення дійсності, або форма існування мислення2. Важливим етапом в розвитку методики навчання грамоти було становлення звукового аналітико-синтетичного методу. Принциповим недоліком всіх методів було те, що в їх основі лежало зорове сприймання букв і навчання йшло від букви до звуку, що протирічить природі українського письма. Українська мова в середній загальноосвітній школі — важливий навчальний предмет, опанування якого сприяє формуванню національно свідомої, духовно багатої мовної особистості.

наукові основи методики початкового навчання української мови

Мовленнєве уміння – це особлива здібність людини, яка стає можливою в результаті розвитку мовленнєвих нави­чок. Навички мають стійкість і здібність до переносу в нові умови, на нові мовні одиниці і їх поєднання, а це означає, що мовленнєві уміння включають комбінування мовних одиниць, використання їх у будь-яких ситуаціях спілкування і мають творчий, продуктивний характер. Звуко-складовий аналітико-синтетичний метод спирається на досягнення сучасної науки про мову, зокрема навчання про фонеми і на фізіологію звуків мовлення. В якості одиниці читання береться склад, звідси – увага до складової роботи, їх вимови, використання складових таблиць і т.п. Звуковий аналітико-синтетичний метод – основний метод навчання грамоти. Але його історія бере свій початок ще до К.Д.Ушинського.

Предмет, зміст, цілі і структура курсу методики навчання української мови.

Ознайомити з методичною спадщиною та новою методичною літературою і навчальними працями. Оволодіваючи мовою, дитина оволодіває лексичними, граматичними значеннями. На сучасному етапі важливу роль відіграє впровадження в практичну педагогіку і психологію досягнень такого роз­ділу психології комунікації, як логопсихологія. Вивчення нової літери відбувається за регламентованою схемою.

Види робіт учнів у добукварний період навчання грамоти. Звуковий метод навчання грамоти в різноманітних його різновидах був домінуючим протягом років до моменту запровадження в масову школу методу цілих слів. Перехід від букво складального до звукового методу у нас був викликаний необхідністю https://www.0382.ua/list/437991 в більш широкому розповсюдженні грамотності в епоху 60-х років ХІХ ст. Перехід на звуковий метод навчання грамоти був підготовлений всією історією букво складового методу. Їх загально дидактичні і методичні положення лежать в основі сучасного аналітико-синтетичного методу навчання грамоти.