Сторонам забезпечуються рівні можливості обрання незалежного медіатора. За наявності можливості до комунікації сторони можуть самостійно вступати у переговори без залучення сторонніх осіб. При виникненні певних труднощів до переговорів можуть залучатися посередники або представники сторін, роль яких у сімейних конфліктах найчастіше виконують адвокати. Залучення до переговорів адвокатів значно спрощує та прискорює процес.
У переговорах в ідеалі сторони приходять до спільного компромісу. Але часті випадки, коли у переговорах один учасник отримує усе, до чого прагнув, а інший іде на поступки. При цьому отримує все не обов’язково той, хто має кращі https://info-kurs.com/post/profesiya-frilansera-novi-mozhlivosti-ta-vigidni-umovi-roboti аргументи. Ризик у такій моделі в тому, що домовленості, які були досягнуті у такий спосіб, можуть потім просто не виконуватись, оскільки сторона, яка поступилася своїми інтересами, все одно зрозуміє, що щось пішло не так.
Медіатор – це незалежний посередник, який допомагає сторонам спору в його вирішенні шляхом медіації. Одним із нововведень судового процесу є розширення та посилення ролі альтернативних способів вирішення спорів, зокрема, врегулювання спору за участю судді. Це здійснюється виключно за згодою сторін, передбачає проведення спільних або закритих нарад до початку розгляду справи по суті та обмежується строком у тридцять днів з дня постановлення ухвали про його проведення. Відповідні зміни внесено також до процесуальних кодексів України. Так, у господарському, цивільному та адміністративному процесах запроваджено врегулювання спору за участю судді, що проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі.
У разі недосягнення сторонами мирного врегулювання спору за результатами проведення врегулювання спору повторне проведення врегулювання спору за участю судді не допускається. Верховною Радою України було прийнято в першому читанні проект Закону України «Про медіацію». Одними з переваг проекту Закону України «Про медіацію» є можливість використовувати інститут медіації в господарських спорах з нерезидентами, а також те, що серед визначених осіб, які не підлягають допиту як свідки – медіатори (неможна допитувати медіатора – про інформацію, що стала їм відома під час проведення медіації). Медіація у праві – це метод вирішенняспорівіз залученнямпосередника(медіатора), який допомагає проаналізувати конфліктну ситуацію так, щоб зацікавлені сторони самостійно змогли обрати варіант рішення, який задовольняв би інтереси та потреби всіх учасників конфлікту.
А у випадку небажання нести відповідальність чи виконувати зобов’язання, сторони можуть зловживати процесуальними правами, затягувати час розгляду, свідомо не з’являтися на розгляд справи. Тут дійсно медіація має безліч переваг – від відсутності тиску авторитету суду на сторони до повної паритетності та, внаслідок цього, вільного вибору часу, місця розгляду справи. Спільні наради проводяться за участю всіх сторін, їхніх представників та судді. Під час проведення спільних нарад суддя, зокрема, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору та здійснює інші дії, спрямовані на мирне врегулювання спору сторонами. Судді надано право запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. Потерпілий має право ставити усі питання, які його хвилюють, може виказати свої почуття та дати зрозуміти злочинцю, що він пережив внаслідок злочину, і як це змінило його життя. Крім цього, потерпілий має можливість зрозуміти, що значить злочин для того, хто його вчинив.
Етапи процедури медіації:
Етап «Розповіді сторін» закінчується лише тоді, коли повністю визначені всі проблеми та інтереси, зазначені сторонами, і сторони повністю задоволені цими результатами. Значну увагу на даному етапі необхідно приділяти роботі із емоціями та переживаннями сторін стосовно конфліктної ситуації та тих наслідків, до яких вона призвела. Стабілізаційна , дозволяє різним суспільним групам краще пізнавати одне одного, і такий спосіб сприяє їх зближенню. Остаточне вирішення конфліктного питання залежить від сторін, а не від суду.
Залишилися питання
Програми примирення потерпілих і правопорушників з’явились наприкінці 70-х років у США та на початку 80-х — в Європі. Першою з європейських країн цю програму ініціювала Велика Британія. На сьогодні програми примирення не лише успішно функціонують в Норвегії, Фінляндії, Австрії, Німеччині та Франції, але й закріплені на рівні національних законодавств. В інших країнах Європи було зроблено перші кроки у цьому напрямку — пілотні проекти у Данії, Швеції, Нідерландах, Ірландії, Іспанії та Італії. Протягом останніх років активізувався рух за впровадження програм примирення у Східній Європі. В Польщі та Чехії, після завершення експериментального періоду, програми примирення (медіації) були не лише запроваджені, але й закріплені законодавчо. Серед країн колишнього СРСР лідером виступає Росія, де програми примирення діють вже протягом останніх кількох років у 10 містах.
Водночас, передбачений законом тридцятиденний строк для проведення процедури судової медіації в окремих випадках можна визнати недостатнім для урегулювання складних конфліктів, що потребують цілу низку корпоративних погоджень відповідно до внутрішніх процедур сторін судової справи. Важко не погодитись, що багато відносин між бізнес-партнерами, у родині, чи то відносини у колективі мають гриф приватності. Саме тому процедура медіації, на відміну від гласного судового процесу, має обов’язкову ознаку конфіденційності.
Медіатором може бути фізична особа, яка пройшла базову підготовку медіатора в Україні або за кордоном. Медіація є важливим етапом реалізації “Програми відновлення для неповнолітніх, які є підозрюваними у вчиненні кримінального правопорушення. Незалежно від того, скільки мине часу, після публікації такого рішення у відкритих джерелах, воно завжди, незмінно залишатиметься у відкритому доступі й буде доступне в разі пошуку такої інформації.
На спільних нарадах, які проводяться за участю всіх сторін, суддя з’ясовує суть справи, пропонує сторонам надати пропозиції щодо шляхів мирного врегулювання спору або може самостійно запропонувати сторонам можливий шлях мирного врегулювання спору. На закритих нарадах, що проводяться з кожною стороною окремо, суддя має право звертати увагу сторони на судову практику в аналогічних спорах, пропонувати стороні можливі шляхи мирного врегулювання спору. Так, суддя не має права надавати сторонам юридичні поради, рекомендації та надавати оцінку доказів у справі. Таким чином, саме платформи для врегулювання спорів між споживачем та продавцем в Україні — немає.